• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Основи правової культури

/Files/images/Права дитини.png

«Перш, ніж дитина осмислить усю глибину

тієї істини, що вона громадянин своєї країни,

і це покладає на неї великі обов’язки,

дитина має навчитися платити добром за добро,

творити своїми силами щастя і радість іншим людям»

В.Сухомлинський

Навчання прав дитини – це довготривалий процес і здійснюється він на всіх етапах навчання і виховання дітей. Дошкільний навчальний заклад – це перша сходинка у ланцюжку безперервної правової освіти та найбільш сприятливий період для формування моральних якостей особистості як основи правової компетентності громадян.

Уже багато років у закладі длшкільної освіти (яс­лах-садку) комбінованого типу №32 «Перлинка» триває робота з фор­мування в дітей початкової правової освіти яка, у першу чергу, спрямована на розвиток у дітей правової культури. Навчання правам людини – це довготривалий процес і здійснюється він на всіх етапах навчання і виховання дитини.

Метою роботи по правовому вихованню дошкільників

  • створення соціально-педагогічних умов організації життєдіяльності, які допомагають самореалізуватися; ознайомити дітей з правами людини, як основою соціалізації, підготовки до дорослого життя;
  • формування у дітей моральних уявлень про права людини, гуманістичне ставлення до навколишнього світу;
  • здійснення аналізу ситуацій з власного життя та пригод казкових персонажів щодо прав дитини;
  • заохочення дітей реалізовувати свої права в реальному житті, захищати себе, своїх друзів;
  • розвиток навичок правової поведінки тощо.

Принципи роботи з правового виховання дітей дошкільного віку

  • інтеграція різних видів дитячої діяльності;
  • активізація особистого досвіду дітей;
  • формування у дошкільників уміння активно застосовувати в практичному житті набуті знання;
  • враховувати дозування та співвідношення інформації до їх самостійної практичної діяльності на ігрових принципах;
  • цілеспрямоване використання народознавчого матеріалу та художніх творів;
  • поступове підведення дітей до самостійних висновків та узагальнень.

Зміст освітньоїї роботи з правової освіченості дошкільників полягає у розв’язанні пізнавальних, розвивальних та виховних завдань, спрямованих на набуття дітьми початкових знань про норми поведінки, формування навичок їх дотримання, відповідного ставлення до правомірних дій, вчинків, а також до правопорушень, шкідливих звичок, виховання поваги до батьків, вихователів, ровесників, людей похилого віку, ознайомлення з правилами бережливого ставлення до природи, своїх речей, предметів побуту тощо.

Результатом цілеспрямованої правовиховної роботи з дітьми дошкільного віку є сформовані знання, уміння і навички.

Малята у свої 5-6 років, які відвідують дошкільний навчальний заклад, знають свої права, обов’язки, можуть означити словами ці категорії, пояснити їх відмінність; перелічують свої елементарні права (на відпочинок, на захист, на розуміння дорослого, на підтримку, на повагу до себе та ін.), намагаються їх виконання; називають і виконують свої основні обов’язки (самостійно виконують те, що під силу; не робити шкоди іншому; дотримуватись режиму дня тощо); розуміють зв’язок слів «право», «правило», «честь»; знають етичні еталони поведінки.

Головними шляхами реалізації завдання підвищення рівня правової культури дошкільників є ігрові заняття зі знайомими казковими героями у формі подорожей, традиційні свята, концерти, бесіди, екскурсії, читання художньої літератури, пізнавальні і розвиваючі ігри, а також спільна і самостійна діяльність, конкурси, розваги. Вся запланована робота повідомляє дітям знання, викликає оцінне ставлення до соціальних явищ, фактів, подій, сприяє розвитку соціальних емоцій, почуттів.

У закладі дошкільної освіти діти набувають елементарних правових знань, які є складовою необхідного дітям комплексу знань про життя. Вони є доповненням до знань про навколишній світ, соціальну дійсність, сприяють формуванню в маленьких громадян загальнолюдських цінностей, що, в свою чергу, є основою для їх соціалізації.

Форми, методи та прийоми роботи

  • традиційні, комплексні та інтегровані заняття;
  • моделювання та проектування;
  • трудова діяльність та різні види ігор;
  • вирішення проблемних завдань та ситуацій;
  • спостереження та екскурсії;
  • театралізована діяльність;
  • тренінги;
  • виставки;
  • читання художньої літератури та бесіди за ними;
  • рольове програвання бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях;
  • вправи;
  • анкетування та діагностика;
  • обміркування та програвання заданих ситуацій тощо.

/Files/images/пам_по_правам1.jpg

/Files/images/пам_по_правам_2.jpg

/Files/images/img6.jpg

/Files/images/3-kopiya.jpg

/Files/images/img7.jpg

Терміни, що використовуються в правовому вихованні:

Правовідношення- передбачені юридичними нормами і гарантовані державою суспільні відношення.

Правосвідомість- сукупність знань, уявлень людей про право, їх відношення до права.

Система права- це єдність всіх діючих юридичних норм даної держави і підрозділи на галузі та інститути.

Юридична норма - це загальнообов'язкове правило поведінки, установлене і забезпечене державою.

Закон- це нормативно - правовий акт органу законодавчої влади або самого народу, який регулює найважливіші суспільні відношення, приймається в особливому порядку і володіє юридичною силою.

Держава- це організація політичної влади домінуючої частини населення в соціальнім неодноріднім суспільстві, за допомогою якої забезпечується керівництво його цілісність і безпека, і здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини, а також керівництво справами всього суспільства.

Громадянське товариство- це група вільних рівноправних людей, кожний з яких має можливість бути власником, а також активно брати участь в політичному житті.

Право - це система загальнообов'язкових правил поведінки (юридичних норм), установлених забезпечених державою з метою урегулювання суспільних відношень.

Функції права - це основні напрямки . його впливу на суспільні відношення.

Система законодавства - це комплекс діючих нормативно - правових актів даної держави, пов'язаних між собою одночасно розділених на частини.

Конвенція- міжнародна угода з якогось спеціального питання, яке має обов'язкову силу, для тих держав, які до нього приєднані.

Людина - жива істота, яка володіє мисленням, мовою, здібностями створювати предмети виробництва і користуватися ними.

Громадянин - людина, яка належить до населення даної держави і користується всіма правами, виконує всі обов'язки цієї держави.

Декларація- об'ява, проголошення основних принципів, не маючи обов'язкової сили, рекомендація.

Кiлькiсть переглядiв: 149

Коментарi